Ллойд Хэмфри (16.04.1800-17.01.1881)

ирландский физик, член Ирландской АН, президент в 1846—51. Родился в Дублине. Окончил Дублинский университет (1819). где работал (с 1831 — профессор, с 1867 — президент). Работы относятся к механике, оптике, земному магнетизму. Предложил метод получения интерференционной картины от одного зеркала, показав, что оптическая интерференция может быть получена, если заставить интерферировать от зеркала прямой свет и отраженный (1837). Открыл (1832) явление конической рефракции, предсказанное У. Гамильтоном. Член Лондонского и Эдинбургского королевского обществ.

Джон Уи́льям Стретт, третий барон Рэле́й, Лорд Рэле́й (Рэйли)(12 ноября, 1842 — 30 июня, 1919) 

 британский физик и механик, открывший  газ аргон  и получивший за это Нобелевскую премию по физике в 1904 году. Открыл также явление, ныне называемое рассеянием Рэлея и предсказал существование поверхностных волн, которые также называются волнами Рэлея. Член Лондонского королевского общества(1873), его президент в 1905—1908 гг.

Томас Юнг (13 червня 1773 - 10 травня 1829 )

 англійський фізик, медик і мовознавець.

Відомий своїми дослідженнями в області механіки суцільних середовищ, оптики. Пояснив акомодацію ока, першим описав астигматизм, заклав основи теорії капілярних явищ.

Певний час публікував свої наукові роботи анонімно, щоб не зашкодити своїй медичні практиці.

Йозеф фон Фраунгофер ( 6 березня 1787 — 7 червня 1826)

німецький фізик і оптик.Крім удосконалень, введених Фраунгофером у виготовлення оптичного скла і особливо великих ахроматичних об’єктивів, крім винайдених ним геліометра і окулярних мікрометрів, Фраунгофер залишив два класичних наукових дослідження. В мемуарах «Bestimmung d. Brechungs und d. Farbenzerstreuungs-Vermögens verschiedener Glasarten, in Bezug auf d. Vervollkommung achromatischer Fernröhre» («Denkschrif. München. Acad.», Т. V, 1814—1815) Фраунгофер згадує вперше про постійні лінії сонячного спектра (згодом названих фраунгоферовими лініями (див. Спектральний аналіз), дає докладний малюнок сонячного спектра і вказує на використання цих ліній при визначенні показників заломлення оптичних середовищ. В іншому творі «Neue Modification d. Lichts durch gegenseitig e Einwirkung und Beugung d. Strahlen und Gesetzte derselben» («Denksch. München. Acad.», т. VIII, 1821—1822) Фраунгофер описав явища в оптичній дифракційної решітці і її застосування до визначення довжини світлових хвиль. За досягнення у науці і техніці Фраунгоферу поставлений в Мюнхені пам’ятник.

Ісаа́к Н'ю́то́н ( 4 січня 1643 —  31 березня 1727)

 англійський учений, який заклав основи сучасного природознавства, творець класичної фізики та один із засновників числення нескінченно малих.

У книзі «Математичні начала натуральної філософії» Ньютон сформулював закони руху, відомі як закони Ньютона й закон всесвітнього тяжіння, які стали основою наукового світогляду впродовж трьох наступних століть і мали великий вплив не тільки на фізику, а й на філософію. Використовуючи свою теорію Ньютон зумів пояснити закони Кеплера, що описують рух планет навколо Сонця, чим заперечив останні сумніви щодо геліоцентричної системи світобудови.

Ньютон побудував перший телескоп-рефрактор і розвинув теорію кольору на основі спостережень розщеплення білого світла в спектр в оптичній призмі. Він сформулював емпіричний закон теплообміну й побудував теорію швидкості звуку. У математиці Ньютон паралельно з Готфрідом Лейбніцом розвинув числення нескінченно малих, працював з рядами, узагальнив біном Ньютона та запропоновував метод Ньютона розв'язування нелінійних рівнянь.

Джо́зеф Ге́нрі (17 грудня 1797 — 13 травня 1878) — американський фізик, член Національної Академії Наук та її президент (1866 — 1878). Народився в Олбані, де і вчився в академії, а надалі й працював.

Праці присвячені електромагнетизму. Першим сконструював потужні 
підково-подібні електромагніти (1828). Відкрив у 1831 році принцип електромагнітної індукції (М.Фарадей першим опублікував відкриття індукції). Побудував електричний двигун (1831), виявив явище самоіндукції (1832) , знайшов причини, що впливають на індуктивність кола. Винайшов електромагнітне реле . Побудував телеграф, який діяв на території Пристанського коледжу, встановив у 1842 році коливальний характер розряду конденсатора.

Був одним з організаторів Американської асоціації розвитку наук (в 1849 році — президент) і філософського товариства у Вашингтоні (з 1871 року — президент).

Американський фізик Джозеф Генрі — єдиний американець, якого у 20-х роках 20 століття захоплювала проблема взаємодії електрики і магнетизму. Як з'ясувалося, ще у 1830 році він спостерігав явище електромагнітної індукції. Однак Генрі не заперечував пріоритету Фарадея, керуючись мудрим і справедливим правилом — першовідкривачем вважається той, хто раніше опублікував відкриті ним явища.

Тесла

Нікола Тесла

«Я не працюю більше для сьогодення, я працюю для майбутнього»

— Нікола Тесла

До відкриттів Ніколи Тесли світ виявився не готовий. До нашого часу збереглися не всі його роботи, багато рукописів зникло за нез'ясованих обставин. Багато Нікола Тесла спалив, оскільки вважав їх небезпечними для людства.

Народився Нікола Тесла 10 липня 1856 року в невеликому селі, що знаходиться на території колишньої Югославії. Його батько був сербським православним священиком. Із самого дитинства Нікола Тесла вирізнявся серед однолітків, він постійно розповідав про якісь фантастичні видіння, які буквально переповнювали його мозок.

«Дія навіть самого крихітної істоти призводить до змін у всьому Всесвіті»

— Нікола Тесла

Нікола Тесла отримав технічну освіту, закінчивши Політехнічний інститут у Граці і Празький університет. На другому курсі Нікола придумав, як створити індукційний генератор змінного струму. Але його ідею професор Пешль визнав божевільною. За два роки, в 1882 році, Нікола Тесла все-таки побудував діючу модель індукційного генератора.

У жовтні 1887 року він почав співпрацювати з відомим ученим і винахідником Томасом Едісоном. Потім він запатентував свій генератор.

16 травня 1888 року Теслі запропонували мільйон доларів за викуп його патенту. Генератор Тесли почали випускати у виробничих масштабах.

Помер Нікола Тесла 7 січня 1943 року.

Ерстед

Ганс Кристіан Ерстед народився 14 серпня 1777 на датському острові Лангеланд в містечку Рюдкобінг в сім'ї бідного аптекаря. Сім'я постійно відчувала потребу, так що початкову освіту братам Гансу Християну і Андерсу, довелося отримувати де доведеться: міський перукар вчив їх німецької мови, його дружина - датському, пастор маленької церкви навчив їх правилами граматики, познайомив з історією і літературою, землемір навчив додаванню і відніманню, а заїжджий студент вперше розповів їм дивовижні речі про властивості мінералів, посіяв цікавість і привчив любити аромат таємниці.

Вже у дванадцять років Ганс був змушений стати за стійку батьківській аптеки. Тут медицина надовго полонила його, потіснивши хімію, історію, літературу, і ще більше зміцнила в ньому впевненість у його науковому призначення. Він вирішує поступати до Копенгагенського університету, але як і раніше одержимий сумнівами: що вивчати? Він береться за все - медицину, фізику, астрономію, філософію, поезію.
Ганс був щасливий в університетських стінах. Учений пізніше писав, що для того щоб юнак був абсолютно вільним, він повинен насолоджуватися у великому царстві думки і уяви, де є боротьба, де є свобода висловлювання, де переможеному дано право повстати і боротися знову. Він жив, впиваючись труднощами і своїми першими невеликими перемогами, набуттям нових істин і усуненням попередніх помилок.
Чим він тільки не займався. Золота медаль університету 1797 була присуджена йому за есе «Кордони поезії та прози». Наступна його робота, також високо оцінена, стосувалася власти-востей лугів, а дисертація, за яку він отримав звання доктора філософії, була присвячена медицині. Він розкидався і, здавалося, заздалегідь ставив хрест на своїй науковій кар'єрі, вважаючи за краще різнобічність професіоналізму.
Дев'ятнадцяте століття заявило про себе новим способом життя і думок, новими соціальними і політичними ідеями, новою філософією, новим сприйняттям мистецтва і літератури. Все це захоплює Ганса. Він прагне потрапити туди, де вирує життя, де вирішуються головні наукові та філософські питання - в Німеччину, Францію, інші європейські країни. Данія, звичайно, була в цьому сенсі європейською провінцією. Ерстед не хотів і не міг там залишатися.
У двадцять Ерстед отримав диплом фармацевта, а в двадцять два роки - ступінь доктора філософії. Блискуче захистивши дисертацію, Ганс їде по направленню університета на стажування до Франції, Німеччини, Голландії. Там Ерстед слухав лекції про можливості досліджень фізичних явищ за допомогою поезії, про зв'язок фізики з міфологією. Йому подобалися лекції філософів, але він ніколи не зміг би погодитися з ними у відмові від експериментального дослідження фізичних явищ. Його вразив Шеллінг, як раніше вразив Гегель, і, перш за все, шеллинговска ідея про загальний зв'язок явищ. Ерстед побачив у ній виправдання і сенс своєї розкиданості - все вивчаємо ним здійснювалося з цією філософію і є взаємопов'язаним та взаємозумовленим. Він став одержимий ідеєю зв'язку всього з усім. Швидко знайшлася і споріднена душа, мисляча так само, як і він, так само розкидана і романтична. Це був німецький фізик Ріттер, винахідник акумулятора, геніальний фантазер, генератор навіжених ідей. Він, наприклад, «вирахував» (виходячи з суто астрономічних міркувань), що епоха нових відкриттів в області електрики настане в 1819 або 1820 році. І це передбачення дійсно збулося: відкриття відбулося в 1820 році, зробив його Ерстед, але Ріттеру не довелося бути свідком - він помер за десять років до цього.
У 1806 році Ерстед стає професором Копенгагенського університету. Захопившись філософією Шеллінга, він багато думав про зв'язок між теплом, світлом, електрикою і магнетизмом. У 1813 році у Франції виходить його праця «Дослідження ідентичності хімічних і електричних сил». У ньому він вперше висловлює ідею про зв'язок електрики і магнетизму. Він пише: «Слід випробувати, не виробляє чи електрику ... будь-яких дій на магніт ...» Його міркування були простими: електрика народжує світло - іскру, звук - тріск, нарешті, воно може виробляти тепло - дріт, що замикається затискувачами джерела струму, нагрівається . Чи не може електрику виробляти магнітні дії? Кажуть, Ерстед не розлучався з магнітом. Той шматочок заліза повинен був безупинно змушувати його думати в цьому напрямку.
Сьогодні будь-який школяр без праці відтворить досвід Ерстеда, продемонструє «вихор електричного конфлікту», насипавши на картон, через центр якого проходить дріт зі струмом, залізні ошурки.
Але виявити магнітні дії струму було нелегко. Їх намагався виявити російський фізик Петров, з'єднуючи полюси своєї батареї залізними і сталевими пластинками. Він не виявив ніякого намагнічування платівок після декількох годин пропускання через них струму. Є відомості і про інші спостереження, проте з повною достовірністю відомо, що магнітні дії струму спостерігав і описав Ерстед.
15 лютого 1820 Ерстед, вже заслужений професор хімії Копенгагенського університету, читав своїм студентам лекцію. Лекція супроводжувалася демонстраціями. На лабораторному столі знаходилися джерело струму, провід, замикаючий його затискач, і компас. У той час, коли Ерстед замикав ланцюг, стрілка компаса здригалася і поверталася. При розмиканні ланцюга стрілка поверталася назад. Це було перше експериментальне підтвердження зв'язку електрики і магнетизму, того, що так довго шукали багато вчених.
Здавалося б, все ясно. Ерстед продемонстрував студентам ще одне підтвердження давньої ідеї про загальний зв'язок явищ. Але чому ж виникають сумніви? Чому довкола обставин цієї події згодом розгорілося так багато суперечок?Справа в тому, що студенти, які були присутні на лекції, розповідали потім зовсім інше. За їх словами, Ерстед хотів продемонструвати на лекції всього лише цікава властивість електрики нагрівати дріт, а компас опинився на столі зовсім випадково. І саме випадковістю пояснювали вони те, що компас лежав поруч з цією дротом, і зовсім випадково, на їхню думку, один з пильних студентів звернув увагу на повертання стрілки, а здивування і захоплення професора, за їхніми словами, були непідробленими. Сам же Ерстед у своїх пізніших роботах писав: «Усі присутні в аудиторії свідки того, що я заздалегідь оголосив про результат експерименту. Відкриття, таким чином, не було випадковістю, як хотів би викласти професор Гільберт з тих висловів, які я використовував при першому сповіщенні про відкриття ».
Чи випадково, що саме Ерстед зробив відкриття? Адже щасливе поєднання потрібних приладів, їх взаємного розташування і «режимів роботи» могло вийти в будь-якій лабораторії? Так, це так. Але в даному випадку випадковість закономірна - Ерстед був у числі тоді ще небагатьох дослідників, які вивчають зв'язки між явищами.
Однак варто повернутися до суті відкриття Ерстеда. Потрібно сказати, що відхилення стрілки компаса в лекційному досліді було досить невеликим. У липні 1820 Ерстед знову повторив експеримент, використовуючи більш потужні батареї джерел струму. Тепер ефект став значно сильнішим, причому тим сильніше, чим товще була дріт, який замикав контакти бата-реї. Крім того, він з'ясував одну дивну річ, яка не лягала на ньютонівські уявлення про дію та протидію. Сила, що діє між магнітом і дротом, була спрямована не з’єднання їх по прямій, а перпендикулярно до неї. Висловлюючись словами Ерстеда, «магнітний ефект електричного струму має круговий рух навколо нього». Магнітна стрілка ніколи не вказувала на дріт, але завжди була спрямована по дотичній до кіл. Наче б навколо дроту вихрилося невидимі згустки магнітних сил, що тягнуть за собою легку стрілку компаса. Ось чим вражений учений.
Ерстед, давши, загалом, неправильне теоретичне тлумачення експерименту, виразив глибоку думку про вихровий характер електромагнітних явищ. Він писав: «Крім того, із зроблених спостережень можна зробити висновок, що цей конфлікт утворює вихор навколо дроту».Іншими словами, магнітні силові лінії оточують провідник зі струмом, або електричний струм є вихором магнітного поля. Такий зміст першого основного закону електродинаміки, і в цьому суть відкриття вченого. Досвід Ерстеда доводив не тільки зв'язок між електрикою і магнетизмом. Те, що відкрилося йому, було новою таємницею, що не вкладається в рамки відомих законів.
Мемуар Ерстеда вийшов у світ 21 липня 1820. Подальші події розвивалися в досить незвичному і неквапливому тоді для науки темпі. Вже через кілька днів мемуар з'явився в Женеві, де в той час був з візитом Араго. Перше ж знайомство з досвідом Ерстеда довело йому, що знайдена розгадка завдання, над якою бився і він, і багато інших. Враження від дослідів було настільки велике, що один із присутніх при демонстрації піднявся і з хвилюванням промовив фразу яка стала згодом знаменитою: «Панове, відбувається переворот!» Араго повертається в Париж приголомшений. На першому ж засіданні академії, на якому він був присутній відразу після повернення, 4 вересня 1820 року він робить усне повідомлення про досліди Ерстеда. Записи, зроблені в академічному журналі ледачою рукою протоколіста, свідчать, що академіки просили Араго вже на наступному засіданні, 22 вересня, показати всім присутнім досвід Ерстеда, що називається, «в натуральну величину».
Повідомлення Араго з особливою увагою слухав академік Ампер. Він, може бути, відчув у той момент, що прийшла його пора перед лицем всього світу взяти з рук Ерстеда естафету відкриття. Він довго чекав цієї години - близько двадцяти років, як Араго і як Ерстед. І ось час настав - 4 вересня 1820 Ампер зрозумів, що повинен діяти. Всього через два тижні він повідомив світові про результати своїх досліджень. Він висловив геніальну ідею і зумів підтвердити її експериментально - всі магнітні явища можна звести до електричних. Так зародилася нова наука - електродинаміка, теоретично зв'язує електричні та магнітні явища. А ще через сорок років електродинаміка влилася складовою частиною в теорію електромагнітного поля Максвелла, до цих пір є нашим компасом у світі всіх електромагнітних явищ.
Після відкриття почесті посипалися на Ерстеда як з рогу достаток. Він був обраний членом багатьох авторитетних наукових товариств: Лондонського Королівського товариства і Паризької академії. Англійці присудили йому медаль за наукові заслуги, а з Франції він отримав премію у три тисячі золотих франків, колись призначену Наполеоном для авторів найбільших відкриттів в області електрики.
У 1821 році Ерстед одним з перших висловив думку, що світло являє собою електромагнітні явища. У 1822-1823 роках незалежно від Ж. Фур’є перевідкрив термоелектричний ефект і побудував перший термоелемент. Ерстед експериментально вивчав стисливість і пружність рідин і газів, винайшов п'єзометр. Учений проводив дослідження з акустики, зокрема намагався виявити виникнення електричних явищ за рахунок повітря.
У 1830 році Ерстед став почесним членом Петербурзької академії наук. Беручи все нові почесті, Ерстед не забуває про те, що нове століття вимагає нового підходу до навчання науці.

Ерстед помер 9 березня 1851. Ховали його вночі. Натовп з двохсот тисяч чоловік, освітлюючи шлях смолоскипами, проводжала його в останню путь. Звучали траурні мелодії, спеціально складені в його пам'ять. Вчені, урядові чиновники, члени королівської сім'ї, дипломати, студенти, прості данці відчували його смерть як особисту втрату. Багато за що вони були вдячні йому. І не в останню чергу за те, що він подарував світові нові таємниці.

Ампер

Андре Марі Ампер (1775 - 1836) - французький фізик, математик, хімік, член Паризької академії наук (1814), іноземний член Петербурзької академії наук (1830), один з основоположників електродинаміки. Видатний вчений в честь якого названа одна з основних електричних величин - одиниця сили струму - ампер. Автор самого терміна «електродинаміка» як найменування вчення про електрику і магнетизм, один з основоположників цього вчення. 
Основні праці Ампера в галузі електродинаміки. Автор першої теорії магнетизму. Запропонував правило для визначення напряму дії магнітного поля на магнітну стрілку (правило Ампера).

Ампер провів ряд експериментів з дослідження взаємодії між електричним струмом і магнітом, для яких сконструював велику кількість приладів. Виявив дію магнітного поля Землі на рухомі провідники зі струмом.

Відкрив (1820) механічну взаємодію струмів і встановив закон цієї взаємодії (закон Ампера). Зводив всі магнітні взаємодії до взаємодії прихованих в тілах кругових молекулярних електричних струмів, еквівалентних плоским магнітам (теорема Ампера). Стверджував, що великий магніт складається з величезної кількості елементарних плоских магнітів. Послідовно доводив чисто струмову природу магнетизму.

Андре Марі Ампер відкрив (1822) магнітний ефект котушки зі струмом (соленоїда). Висловив ідею про еквівалентність соленоїда зі струмом і постійного магніту. Запропонував поміщати металевий сердечник з м'якого заліза для посилення магнітного поля. Висловив ідею використання електромагнітних явищ для передачі інформації (1820). Ампер винайшов комутатор, електромагнітний телеграф (1829). Сформулював поняття «кінематика». Проводив також дослідження з філософії та ботаніки.

Гаус

Карл Фрідріх Гаус народився 30 квітня 1777 року в Брауншвейгу. Він успадкував від рідних батька міцне здоров'я, а від рідних матері яскравий інтелект.
    У сім років Карл Фрідріх вступив до Катерининської народної школи. Оскільки рахувати там починали з третього класу, перші два роки на маленького Гауса уваги не звертали. У третій клас учні зазвичай потрапляли в десятирічному віці і навчалися там до п'ятнадцяти років. Вчителю Бюттнеру доводилося займатися одночасно з дітьми різного віку та різної підготовки. Тому він давав зазвичай частини учнів довгі завдання на обчислення, з тим щоб мати можливість розмовляти з іншими учнями. Одного разу групі учнів, серед яких був Гаус, було запропоновано підсумувати натуральні числа від 1 до 100. По мірі виконання завдання учні повинні були класти на стіл учителя свої грифельні дошки. Порядок дощок враховувався при виставленні оцінок. Десятирічний Карл поклав свою дошку, ледь Бюттнер закінчив диктувати завдання. На загальний подив, лише у нього відповідь була правильна. Секрет був простий: поки диктувалося завдання, Гаус встиг для себе відкрити заново формулу для суми арифметичної прогресії! Слава про диво-дитину поширилася по маленькому Брауншвейгу.
   У 1788 році Гаус переходить до гімназії. Втім, у ній не вчать математику. Тут вивчають класичні мови. Гаус із задоволенням займається мовами і робить такі успіхи, що навіть не знає, ким він хоче стати - математиком або філологом.
    Про Гауса дізнаються при дворі. У 1791 році його представляють Карлу Вільгельму  Ферди-нанду - герцогу Брауншвейзькому. Хлопчик буває в палаці і розважає придворних мистецтвом рахунку. Завдяки заступництву герцога Гаус зміг у жовтні 1795 року вступити до Геттінгенського університету. Перший час він слухає лекції з філології і майже не відвідує лекцій з математики. Але це не означає, що він не займається математикою.
    У 1795 році Гауса охоплює пристрасний інтерес до цілих числах. Незнайомий з якою б то не було літературою, він повинен був все створювати собі сам. І тут він знову проявляє себе як неабиякий обчислювач, який прокладає шлях в невідоме. Восени того ж року Гаус переїжджає в Геттінген і прямо-таки проковтує першу ліпшу йому літературу: Ейлера і Лагранжа.
   Він приймає рішення присвятити себе не філології, а виключно математиці ».
30 березня 1796, в день, коли був побудований правильний сімнадцятикутник, починається щоденник Гауса - літопис його чудових відкриттів. Наступний запис в щоденнику з'явився вже 8 квітня . У ньому повідомлялося про доведення теореми квадратичного закону взаємності, який він назвав «золотим». Окремі випадки цього твердження довели Ферма, Ейлер, Лагранж. Ейлер сформулював загальну гіпотезу, неповний доказ якої дав Лежандр. 
     8 квітня Гаус знайшов повний доказ гіпотези Ейлера. Втім, Гаус ще не знав про роботи своїх великих попередників. Весь нелегкий шлях до «золотої теоремі» він пройшов самостійно.
  Два великих відкриття Гаус зробив протягом усього десяти днів, за місяць до того, як йому виповнилося 19 років! Одна з найдивовижніших сторін «феномена Гауса» полягає в тому, що він у своїх перших роботах практично не спирався на здобутки попередників, відкривши як би наново за короткий термін то, що було зроблено в теорії чисел за півтора століття працями найбільших математиків.
   У 1801 році вийшли знамениті «Арифметичні дослідження» Гауса. Ця величезна книга (більше 500 сторінок великого формату) містить основні результати Гауса. Книга була видана на кошти герцога і йому присвячена. У виданому вигляді книга складалася з семи частин. На восьму частину грошей не вистачило. У цій частині мова мала йти про узагальнення закону взаємності на ступені вище другого, зокрема - про біквадратичний закон взаємності. Повний доказ біквадра-тичного закону Гаус знайшов лише 23 жовтня 1813 року, причому в щоденнику він зазначив, що це збіглося з народженням сина.
  За межами «Арифметичних досліджень» Гаус, по суті, теорією чисел більше не займався.
 Він лише продумував і доробляв те, що було задумано в ті роки.
     З настанням нового століття наукові інтереси Гауса рішуче змістилися в бік від чистої математики. Він багато разів епізодично буде звертатися до неї, і кожного разу отримував результати, гідні генія. У 1812 році він опублікував роботу про гіпергеометричний функції. Широко відома заслуга Гауса в геометричній інтерпретації комплексних чисел.
    Новим захопленням Гауса стала астрономія. Однією з причин, по якій він зайнявся новою наукою, була прозаїчна. Гаус займав скромне положення приват-доцента в Брауншвейгу, отри-муючи 6 талярів на місяць. Пенсія в 400 талерів від герцога-покровителя не настільки поліпшила його положення, щоб він міг утримувати сім'ю, а він подумував про одруження. Отримати де-небудь кафедру з математики було не просто, та Гаус і не дуже прагнув до активної виклада-цької діяльності. Розширення мережі обсерваторій робила кар'єру астронома більш доступною.
   Вчений обчислює траєкторію передбачуваної нової великої планети. Німецький астроном Ольберс, спираючись на обчислення Гауса, знайшов планету (її назвали Церерою). Це була справжня сенсація.
   25 березня 1802 Ольберс відкриває ще одну планету - Палладу. Гаус швидко обчислює її орбіту, показавши, що і вона розташовується між Марсом і Юпітером. Дієвість обчислюва-льних методів Гауса стала для астрономів безсумнівною.
  До Гаусу приходить визнання. Однією з ознак цього було обрання його членом-кореспондентом Петербурзької академії наук. Незабаром його запросили зайняти місце директора Петер-бурзької обсерваторії. У той же час Ольберс робить зусилля, щоб зберегти Гауса для Німеч-чини. Ще в 1802 році він пропонує куратору Геттінгенського університету запросити Гауса на пост директора щойно організованої обсерваторії. Ольберс пише при цьому, що Гаус «до кафедри математики має позитивну огиду».
   Життя Гауса в Геттінгені складалася несолодко. У 1809 році після народження сина померла дружина, а потім і сама дитина. До того ж Наполеон обклав Геттінген важкою контрибуцією. Сам Гаус повинен був заплатити непосильний податок в 2000 франків. За нього спробували внести гроші Ольберс і, прямо в Парижі, Лаплас. Обидва рази Гаус гордо відмовився. Проте знайшовся ще один благодійник, на цей раз - анонім, і гроші повертати не було нікому. Тільки багато пізніше дізналися, що це був курфюрст Майнцський, друг Гете. «Смерть мені миліше такого життя», - пише Гаус між нотатками з теорії еліптичних функцій. Оточуючі не цінували його робіт, вважали його, щонайменше, диваком. Ольберс заспокоює Гауса, кажучи, що не слід розраховувати на розуміння людей: «їх треба жаліти і їм служити».
    У 1809 році виходить знаменита «Теорія руху небесних тіл, які обертаються навколо Сонця по конічним перетинах». Гаус викладає свої методи обчислення орбіт. Щоб переконатися в силі свого методу, він повторює обчислення орбіти комети 1769 року, яку в свій час за три дні напруженого рахунку обчислив Ейлер. Гаусу на це потрібен час. У книзі було викладено метод найменших квадратів, що залишається до сьогоднішнього дня одним з найпоширеніших методів обробки результатів спостережень.
   На 1810 рік припало велике число почестей: Гаус отримав премію Паризької академії наук і золоту медаль Лондонського королівського суспільства, був обраний у кілька академій.
   Регулярні заняття астрономією тривали майже до самої смерті. Знамениту комету 1812 року (яка «віщувала» пожежу Москви!) всюди спостерігали, користуючись обчисленнями Гауса. 28 серпня 1851 Гаус спостерігав сонячне затемнення. У Гауса було багато учнів-астрономів: Шумахер, Герлінг, Ніколаї, Струве. Найбільші німецькі геометри Мебіус і Штаудт вчилися у нього не геометрії, а астрономії. Він здійснював активне листування з багатьма астрономами регулярно.
   До 1820 року центр практичних інтересів Гауса перемістився в геодезію. Геодезії ми зобов'язані тим, що на порівняно короткий час математика знову стала одним з головних справ Гауса. У 1816 році він думає про узагальнення основного завдання картографії - завдання про відображення однієї поверхні на іншу «так, щоб відображення було подібно відображеними в найдрібніших деталях».
   У 1828 році вийшов у світ основний геометричний мемуар Гауса «Загальні дослідження про криві поверхні». Мемуар присвячений внутрішній геометрії поверхні, тобто тому, що пов'язано зі структурою самої цієї поверхні, а не з її положенням у просторі.
   До кінця двадцятих років Гаус, який перейшов п'ятдесятирічну межу, починає пошуки нових для себе областей наукової діяльності Про це свідчать дві публікації 1829 і 1830 років. Перша з них несе друк роздумів про загальні принципи механіки , інша присвячена вивченню капілярних явищ. Гаус вирішує займатися фізикою, але його вузькі інтереси ще не визначилися.
   У 1831 році він намагається займатися кристалографією. Це дуже важкий рік у житті Гауса , помирає його друга дружина, у нього починається важке безсоння. У цьому ж році в Геттінген приїжджає запрошений за ініціативою Гауса 27-річний фізик Вільгельм Вебер. Гаус познайомився з ним в 1828 році в будинку Гумбольдта. Гаусу було 54 роки, про його замкнутості ходили легенди, та все ж у Вебері він знайшов товариша для занять наукою, якого він ніколи не мав раніше.
   Інтереси Гауса і Вебера лежали в галузі електродинаміки і земного магнетизму. Їх діяльність мала не тільки теоретичні, а й практичні результати. У 1833 році вони винаходять електромагнітний телеграф. Перший телеграф пов'язував магнітну обсерваторію з містом Нейбургом.
    Вивчення земного магнетизму спиралося як на спостереження у магнітній обсерваторії, створеної у Геттінгені, так і на матеріали, які збиралися в різних країнах «Союзом для спостереження над земним магнетизмом», створеним Гумбольдтом після повернення з Південної Америки. У цей же час Гаус створює одну з найважливіших розділів математичної фізики - теорію потенціалу.
    Спільні заняття Гауса і Вебера були перервані в 1843 році, коли Вебера разом з шістьма іншими професорами вигнали з Геттінгена за підписання листа королю, в якому вказувалися порушення останнім конституції (Гаус не підписав листа). Повернувся в Геттінген Вебер лише в 1849 році, коли Гаусу було вже 72 роки.
   Помер Гаус 23 лютого 1855.

   Теплові насоси

      Як працює тепловий насос?

Тепловий насос - теплова машина, призначена для підвищення температурного рівня теплоти навколишнього середовища.Тобто - це «холодильник навпаки». Як і в холодильних установках, у теплових насосах здійснюється перехід теплоти від тіл менш нагрітих до більш нагрітих за рахунок механічної роботи (згідно другого начала термодинаміки). На перший погляд, зв'язок між «виробництвом тепла» і холодильною машиною полягає в тому, що принцип роботи теплових насосів і звичайних холодильників однаковий і заснований на двох добре знайомих усім фізичних явищах. Перше: коли речовина випаровується, вона поглинає тепло, а коли конденсується, віддає його. Цією закономірністю пояснюється ефект охолодження рідини в пляшці, оберненої мокрою ганчіркою (випаровується вода і відбирає частину тепла), а також більш висока здатність опіку парою (температура киплячої рідини і насиченої пари однакова, але енергія пари більше, тому такий опік небезпечніше). Друге: коли тиск міняється, міняється температура випаровування та конденсації речовини - чим вище тиск, тим вище температура, і навпаки. З цієї причини в каструлі-"скороварці" їжа готується швидше, ніж зазвичай (тиск в ній підвищується, а слідом за цим підвищується і температура кипіння води). Але у горах, де атмосферний тиск нижче, щоб зварити їжу, потрібно більше часу. Тепловий насос - пристрій схожий на холодильник. В обох пристроях основними елементами є випарник, компресор, конденсатор і дросель (регулятор потоку), з'єднані трубопроводом, в якому циркулює холодоагент - речовина, здатна кипіти при низькій температурі і міняє свій агрегатний стан з газоподібного в одній частині циклу, на рідкий - в інший . Просто в холодильнику головна партія відводиться випарнику і відбору тепла, а в тепловому насосі - конденсатору і передачі тепла. Функція побутового холодильника зводиться до охолодження продуктів, і його серцем є теплоізольована камера, звідки тепло «відкачується» (відбирається киплячим в теплообміннику-випарнику холодоагентом) і через теплообмінник-конденсатор «викидається» в приміщення (задня стінка холодильника досить тепла на дотик). В тепловому насосі головним стає теплообмінник, з якого тепло «знімається» і використовується для обігріву будинку, а другорядна «морозилка» розміщується за межами будівлі. Схема теплового насоса Схематично тепловий насос можна представити у вигляді системи з трьох замкнутих контурів: у першому, зовнішньому, циркулює тепловіддавач (теплоносій, що збирає теплоту навколишнього середовища), у другому - холодоагент (речовина, яка випаровується, відбираючи теплоту тепловіддавач, і конденсується, віддаючи теплоту теплоприймачу) , в третьому - теплоприймач (вода в системах опалення та гарячого водопостачання будівлі). Зовнішній контур (колектор) являє собою укладений в землю або у воду (наприклад поліетиленовий) трубопровід, в якому циркулює незамерзаюча рідина - антифриз. Джерелом низькопотенційного тепла може служити грунт , скельна порода, озеро, річка, море і навіть вихід теплого повітря з системи вентиляції якогось промислового підприємства. Робочий цикл виглядає так. Рідкий холодоагент продавлюється через дросель, його тиск падає, і він надходить у випарник, де закипає, відбираючи теплоту, що поставляється колектором з навколишнього середовища. Далі газ, в який перетворився холодоагент, всмоктується в компресор, стискується і, нагрітий, виштовхується в конденсатор. Конденсатор є тепловіддаючим вузлом теплонасосу: тут теплота приймається водою в системі опалювального контуру. При цьому газ охолоджується і конденсується, щоб знову піддатися розрядженню в розширювальному вентилі і повернутися у випарник. Після цього робочий цикл починається спочатку. Щоб компресор працював (підтримував високий тиск і циркуляцію), його треба підключити до електрики. Але на кожен витрачений кіловат-годину електроенергії тепловий насос виробляє 2,5-5 кіловат-годин теплової енергії. Співвідношення вироблюваної теплової енергії та споживаної електричної називається коефіцієнтом трансформації (або коефіцієнтом перетворення теплоти) і служить показником ефективності теплового насоса. Ця величина залежить від різниці рівня температур у випарнику і конденсаторі: чим більше різниця, тим менше ця величина. З цієї причини тепловий насос повинен використовувати по можливості більшу кількість джерела низькопотенційного тепла, не прагнучи домогтися його сильного охолодження. Насправді, при цьому зростає ефективність теплового насоса, оскільки при слабкому охолодженні джерела тепла не відбувається значного зростання різниці температур. З цієї причини теплові насоси роблять так, щоб маса низькотемпературного джерела тепла була значно більшою, ніж нагрівається маса. У цьому полягає одна з найважливіших відмінностей теплового насоса від традиційних (паливних) джерел тепла, в яких вироблювана енергія залежить виключно від теплотворної здатності палива. З цієї причини тепловий насос в якомусь сенсі «прив'язаний» до джерела низькопотенційного тепла, що має велику масу. Ця проблема може бути вирішена введенням в тепловий насос системи масопереносу, наприклад, системи прокачування води. Так влаштована система центрального опалення Стокгольма. Установка і використання теплового насоса По виду теплоносія у вхідному і вихідному контурах насоси ділять на шість типів: «грунт-вода», «вода-вода», «повітря-вода», «грунт-повітря», «вода-повітря», «повітря-повітря». При використанні в якості джерела тепла енергії грунту трубопровід, в якому циркулює антифриз, заривають у землю на глибину 1 м. Мінімальна відстань між трубами колектора-0 ,8-1 м. Спеціальної підготовки грунту не потрібно. Але бажано використовувати ділянку з вологим грунтом, якщо ж він сухий, контур треба зробити довшим або закачати в свердловину бентонітовий розчин. Орієнтовне значення теплової потужності, що доводиться на 1 м трубопроводу, 35-45 Вт Таким чином, для установки теплового насоса продуктивністю 10 кВт необхідний земляний контур довжиною 350-450 м, для укладання якого буде потрібно ділянка землі площею близько 400 м2 (20х20 м). При правильному розрахунку контур не впливає на зелені насадження. Якщо вільного ділянки для прокладки колектора немає або в якості джерела тепла використовується скеляста порода, трубопровід опускається в свердловину. Не обов'язково використовувати одну глибоку свердловину, можна пробурити декілька неглибоких, більш дешевих, щоб отримати загальну розрахункову глибину. Іноді як свердловин використовують фундаментні палі. Орієнтовно на 1 пог. м свердловини доводиться 50-60 Вт теплової енергії. Таким чином, для установки теплового насоса продуктивністю 10 кВт необхідна свердловина глибиною 170 м. При використанні в якості джерела тепла довколишнього водойми контур укладається на дно. Цей варіант прийнято вважати ідеальним: не занадто довгий зовнішній контур, «висока» температура навколишнього середовища (температура води в водоймі взимку завжди позитивна), високий коефіцієнт перетворення енергії тепловим насосом. Орієнтовне значення теплової потужності на 1 м трубопроводу - 30 Вт Таким чином, для установки теплового насоса продуктивністю 10 кВт необхідно укласти в озеро контур довжиною 300 м. Щоб трубопровід не спливав, на 1 пог. м встановлюється близько 5 кг вантажу. Для отримання тепла з теплого повітря (наприклад, з витяжки системи вентиляції) використовується спеціальна модель теплового насоса з повітряним теплообмінником. Тепло з повітря для системи опалення та гарячого водопостачання також можна збирати на виробничих підприємствах. Якщо тепла з зовнішнього контуру все ж недостатньо для опалення в сильні морози, практикується експлуатація насоса в парі з додатковим генератором тепла (бівалентна схема опалення). Коли вулична температура опускається нижче розрахункового рівня (температури бівалентності), в роботу включається другий генератор тепла - найчастіше невеликий електронагрівач. Тепловий насос здатний, використовуючи високопотенціальні джерела енергії, «накачати» в приміщення від 200% до 600% низькопотенційної теплової енергії. У цьому немає порушення закону збереження енергії. Теоретично застосування теплових насосів для обігріву приміщень набагато ефективніше газових котлів. Сучасні парогазотурбінного установки на електростанціях мають ККД, суттєво перевищує ККД газових котлів. В результаті при переході електроенергетики на сучасне обладнання і при застосуванні теплових насосів можна отримати економію газу до 10 разів у порівнянні з газовими котлами. Низьке енергоспоживання теплового насоса досягається за рахунок високого ККД і дозволяє отримати на 1 кВт витраченої електричної енергії 4-6 кВт теплової енергії. Система теплового насоса вимагає мінімум електроенергії для підтримки комфортної температури житла, а також отримання достатнього запасу гарячої води; Система виключно довговічна, термін експлуатації грунтового зонда може досягати 100-150 років; опалювального контуру 100 років. Безпосередньо в самому тепловому насосі єдиною рушійною частиною є компресор, термін служби якого становить 15 років, і який можна легко замінити після закінчення терміну його експлуатації; Відсутність необхідності в закупівлі, транспортуванні, зберіганні палива та витраті коштів, пов'язаних з цим; Вивільнення значної території, необхідної для розміщення котельні, під'їзних шляхів і складу з паливом; Термін окупності теплового насоса не перевищує 5 - 10 опалювальних сезонів. Тепловий насос - це екологічно чистий метод опалення та кондиціювання, оскільки не виробляється емісія CO 2, NO Х і інших викидів, які призводять до порушення озонового шару і кислотних дощів; При використання теплового насоса відсутність алергії-небезпечні викиди в приміщення, тому немає спалюваного палива і не використовуються заборонені холодоагенти; Тепловий насос бережемо у відношенні до вашого здоров'я і навколишньому середовищу. Тепловий насос працює стійко; Коливання температури і вологості в приміщенні мінімальні; Тепловий насос не потребує спеціальної вентиляції приміщень, де відбувається нагрів води і теплоносія; Тепловий насос абсолютно вибухо-і пожежобезпечний; В процесі експлуатації тепловий насос не потребує спеціального обслуговування, можливі маніпуляції не вимагають спеціальних навичок та описані в інструкції; Тепловий насос можна діагностувати на відстані і вносити коректування. Для цього необхідно мати лінію Інтернет; Обслуговування теплового насоса полягає в сезонному технічному огляді та періодичному контролі режиму роботи.  Основні типи теплових насосів: ·         Вода-вода ·         Грунт-вода (розсіл-вода) ·         Повітря-вода ·         Системи з низькопотенційного джерела тепла "грунт": ·         Грунтові системи діляться на вертикальні і горизонтальні, в залежності від розміщення земляного контуру. Горизонтальні земляні колектори використовують сонячну енергію, накопичену у верхніх шарах грунту. Як відомо, температура грунту залишається на досить високому рівні навіть у холодні зимові дні. Трубопровід зовнішнього (первинного) контуру системи, в якому циркулює теплоносій, заривається у землю на глибину не менше 1 м. Мінімальна відстань між сусідніми трубопроводами забезпечується в межах 0,8 - 1 м.Спеціальной підготовки грунту, засипок і т.п. не вимагається. Для прокладки трубопроводу переважніше використовувати ділянку з вологим грунтом, ідеально підходить ділянка з близькими грунтовими водами. Однак сухий грунт не є перешкодою, потрібно тільки збільшити довжину первинного контуру. Орієнтовне значення теплової потужності, що доводиться на 1 метр трубопроводу 20. - .30 Вт Для установки теплового насоса продуктивністю 10 кВт необхідний земляний контур довжиною 350-450 метрів. Для укладання даного контуру буде потрібно ділянка землі площею близько 400 кв. метрів (20м х 20м). Вертикальні геотермальні зонди вимагають набагато менше місця. Геотермальні зонди складаються з замкнутих труб. Геотермальний зонд відбирає тепло так само, як грунтовий колектор. Кількість тепла, яке відбирає зонд, становить від 30 до 100 Вт на метр зонда, що залежить від теплофізичних властивостей грунту. У землі буриться теплова свердловина глибиною до 200 метрів. Глибина свердловини залежить від потреб будинку в теплі і потужності теплового насоса. У свердловину діаметром (10-15см) встановлюють трубопровід, що має форму "U". Принцип дії цього теплового насоса такий же, як і при прокладанні контуру з трубопроводу в поверхневому шарі грунту. Тепловий насос, що використовує геотермальну енергію свердловини в якості джерела тепла, найменшим чином впливає на Ваш ділянку, що переважніше при дефіциті вільного простору. Свердловина буриться протягом одного робочого дня, не порушуючи існуючого ландшафту. Системи з джерелом "вода": При використанні в якості джерела тепла води найближчого водоймища, річки контур укладається на дно. Цей варіант є ідеальним. Перевагами такої схеми є: короткий зовнішній контур, «висока» температура навколишнього середовища (температура води в водоймі взимку завжди позитивна), високий коефіцієнт перетворення енергії тепловим насосом, більш високий коефіцієнт теплопередачі. Головна умова - водойма повинен бути проточним і достатнім по размерам.Оріентіровочное значення теплової потужності, що доводиться на 1 метр трубопроводу 30 Вт Таким чином, для установки теплового насоса продуктивністю 10 кВт необхідно укласти в озеро контур довжиною 300 метрів. Для того, щоб трубопровід НЕ спливав, на 1 погонний метр трубопроводу встановлюється близько 5 кг вантажу. Системи з джерелом "повітря": Тепловий насос «повітря-вода» збирає енергію з навколишнього повітря. Якщо немає можливості розмістити земляний колектор, то дана модель теплонасосної установки є найкращим вибором. Точно так само як і звичайні теплонасосні установки, цей тип теплового насоса дає тепло і гарячу воду в будинок і скорочує споживання енергії до 75%. Однак, в силу технічних причин, теплонасосні установки з повітряним контуром мають серйозне обмеження в застосуванні: мінімальна температура зовнішнього повітря-20оС. Але починаючи вже з температури зовнішнього повітря-10оС, підключається резервний електрокотел, тому коефіцієнт перетворення (ККД теплового насоса) знижується. Таким чином, при температурі-20оС і нижче, по суті, працює тільки електричний нагрів. Перевагою повітряного теплового насоса є відсутність додаткових грунтових робіт. Склад теплового насосу Внутрішній контур теплових насосів складається з таких компонентів: ·         Конденсатор; ·         Капіляр; ·         Випарник; ·         Компресор, що працює від електричної мережі; ·         Терморегулятор, який управляє обладнанням; ·         Холодоагент. Принцип роботи   Холодоагент під високим тиском через капілярний отвір попадає у випарник, де за рахунок різкого зменшення тиску відбувається процес випару. При цьому холодоагент відбирає тепло у внутрішніх стінок випарника, а випарник у свою чергу віднімає тепло в земляного або водяного контуру, за рахунок чого він постійно прохолоджується. Компресор вбирає холодоагент із випарника, стискає його, за рахунок чого температура холодоагенту різко підвищується й виштовхує в конденсатор. Крім цього, у конденсаторі, нагрітий у результаті стиску холодоагент віддає тепло (температура порядку 85-125 градусів Цельсія) опалювальному контуру й переходить у рідкий стан. Процес повторюється постійно. Коли температура в будинку досягає необхідного рівня, електричне коло розривається терморегулятором і тепловий насос перестає працювати. Коли температура в опалювальному контурі падає, терморегулятор знову запускає тепловий насос. У такий спосіб холодоагент у тепловому насосі робить зворотний цикл Карно. Як ми бачимо, теплові насоси перекачують розсіяну теплову енергію землі, води або навіть повітря у відносно високопотенційне тепло для опалення об'єкта. Приблизно 75% опалювальної енергії можна зібрати безкоштовно із природи: ґрунту, води, повітря й тільки 25% енергії необхідно затратити для роботи самого теплового насоса. Інакше кажучи, власник теплових насосів заощаджують 3/4 коштів, які він би регулярно витрачав на дизпаливо, газ або електроенергію для традиційного опалення. Попросту кажучи, тепловий насос за допомогою теплообмінників збирає теплову енергію із землі (води, повітря) і «переносить» її в приміщення. Теплові насоси здатні не тільки опалювати приміщення, але й забезпечувати гаряче водопостачання, а також здійснювати кондиціювання повітря. Але при цьому в теплових насосах повинен бути реверсивний клапан, саме він дозволяє тепловому насосу працювати у зворотному режимі. Переваги теплових насосів   Економічність. Тепловий насос використовує електричну енергію на багато ефективніше будь-яких котлів, які спалюють паливо. Коефіцієнт ефективності теплових насосів на багато більше одиниці. Між собою теплові насоси порівнюють за умовною величиною — коефіцієнтом перетворення тепла (КПТ), також це поняття називається коефіцієнтом трансформації тепла, потужності, перетворення температур. Він показує відношення одержуваного тепла до витраченої енергії. Приміром, КПТ = 4,5 означає, що номінальна (споживана) потужність теплового насоса становить 1 кВт, на виході ми одержимо 4,5 кВт теплової потужності, тобто 3,5 кВт тепла ми одержуємо із природи; Широкий спектр застосування. На нашій планеті існує безліч розсіяного тепла. Земля й повітря є скрізь, також більшість людей не мають проблем з водою. Саме вони містять в собі теплову енергію, отриману від сонця. Теплові насоси незалежно від погодних умов, падіння тиску в газовій трубі зберуть це тепло для вас. Усе що потрібно для цього — електрична енергія. Але якщо її немає, це теж не проблема — деякі моделі теплових насосів можуть використовувати дизельне паливо або бензин для своєї роботи; Екологічність. Тепловий насос не тільки заощаджує гроші, але й береже здоров'я власникам будинку та їх дітям. Прилад не спалює паливо, виходить, не утворюються шкідливі окиси типу CO, CO2, NOх, SO2 , PbO2. Тому навколо будинку на ґрунті немає слідів сірчаної, азотистої, фосфорної кислот і бензольних з'єднань. Та й для нашої планети застосування теплових насосів безсумнівне благо. Адже на ТЕЦ скорочується витрата газу або вугілля на виробництво електрики. Застосовувані ж у теплових насосах хладони не містять хлоруглеродів і озонобезпечні; Універсальність. Теплові насоси, обладнані реверсивним клапаном, працюють як на опалення, так і на охолодження. Теплонасос може відбирати тепло з повітря будинку, прохолоджуючи його. Влітку надлишкове тепло можна використовувати для підігріву побутової води або для басейну; Безпека. Теплові насоси Атмосистеми вибухово- і пожежобезпечні. У процесі опалення відсутні небезпечні гази, відкритий вогонь або шкідливі суміші. Деталі теплонасоса не нагріваються до високих температур, здатних стати причиною пожежі. Зупинка теплового насоса не приведе до його поломки, ним можна сміло користуватися після тривалого простою. Також виключене замерзання рідин у компресорі або інших складових частинах. Особливості   1. Чим менше різниця між температурою джерела теплоти та температурою теплоносія в опалювальному контурі, тим більший коефіцієнт перетворення тепла (КПТ). Тому вигідніше опалювати приміщення низькотемпературними системами опалення: системою «тепла підлога» або повітряним опаленням, тому що в цих випадках теплоносій за медичними вимогами і будівельними нормами не повинен бути вище 35 °C. 2. Чим більше коефіцієнт завантаження теплового насосу, тим доцільніше його використання. Наприклад, системи нагріву води для басейнів працюють у постійному режимі, на протязі всього року. Іх коефіцієнт завантаження (використання потужності протягом року) може сягати 80%. В системах опалення будинків коефіцієнт завантаження обладнання становить близько 30...40%. Відповідно, в першому випадку річна економія від застосування теплового насосу рівної потужності буде в 2...3 рази більше, ніж в другому, а строки окупності обладнання - в 2...3 рази менше. 3. Чим більше теплові втрати, тим доцільніше використання теплових насосів - по-перше, питома вартість для теплових насосів великої потужності (вартість встановленого кВт) в 3...5 разів нижче, ніж для ТН малої потужності. А по-друге, чим більше обсяги споживання теплоти, тим більше економія від застосування ТН в абсолютному вимірі . Цикл з механічною компресією пари та його зображення в p–V діаграмі показані на рисунку нижче. Термодинамічний цикл теплового насосу в p-V діаграмі 1-2 – відбір теплоти від низькотемпературного джерела, холодоагент закипає; 2-3 – процес стиснення холодоагенту в компресорі; 3-4 – передача теплоти в систему опалення та конденсація холодоагенту в конденсаторі; 4-1 – процес дроселювання рідкого холодоагенту до початкових умов. ∆A=A12+A23+A34+A41 =(m/µ)Rln(V2/V1)+(m/µ)Rln(V4/V3) =const→V2/V1=V3/V4 T1 - це температура нагрівника;Т2 -цетемпература холодильника Qx=A12 η =T2/(T1-T2), де η  холодильний коефіцієнт                Наочно це теоретичні коефіцієнти перетворення ідеального циклу Карно для теплового  насоса,обчислені для значень Тв = 313К (40° С), 333 К (60° С) і 353К (80° С) представлені на рис. 1.3 .    Рис. 1.3. Теоретичний коефіцієнт перетворення ідеального теплового насоса Дійсні коефіцієнти перетворення істотно нижче теоретично можливих, що пов'язано з необоротністю процесів теплообміну в апаратах, а також з їх механічною недосконалістю. Збільшити холодильний коефіцієнт теплового насоса можна за допомогою збільшення температури холодильника чи зменшення температури нагрівника. Вплив на навколишнє середовище: по суті, тепловий насос небезпечний не більше ніж холодильник: Тепловий насос - екологічно чистий метод опалювання і кондиціонування, як для довкілля, так і для людей тих, що знаходяться в приміщенні. Література: -http://progress21.com.ua/ua/heat-pumps/operating-principle; -uk.wikipedia.org/wiki/Тепловий_насос; -http://masters.donntu.edu.ua/2011/etf/filippov/diss/indexu.htm; -http://gravicappa.com.ua/ua/articles/teplovi-nasosi/117-heatpumpshow.html